Формування читацької компетентності

Формування компетенцій творчого читача  засобами інтерактивного навчання як складових літературної освіти

І. М. Станкевич, вчитель російської мови та літератури, Криворізька загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 26

Провідною тезою нової Концепції літературної освіти є формування творчого читача з розвиненим критичним мисленням, який володіє технологіями повільного вдумливого читання та аналізу/інтерпретації художнього твору.

Посібник розраховано на вчителя літератури, який за мету  ставить  формування особистості, здатної репрезентувати себе, відстояти власну точку зору. Цього можна досягти шляхом формування читацьких компетенцій учнів.

Зміст

Вступ  …………………………………………………………     3

1.     Основні форми і методи діяльності…………………..     7

1.1. Інтерактивні форми і методи роботи  …………………. 7

1.2. Методика розвитку критичного мислення  ……………     9

1.3. Інформаційні комп’ютерні технології  ………………..      9

1.4. Метод проектів  …………………………………………      10

1.5. Індивідуальна робота  та дослідницька робота  ………      12

Висновки  ……………………………………………………. 13                  

Список використаних джерел  ……………………………...      14

Читання формує людину

Френсіс Бекон

Вступ

       Сучасний соціум ставить перед вчителем особливі вимоги: реалізованою, життєздатною та самодостатньою може себе почувати лише  особистість,  здатна орієнтуватися в реаліях і перспективах соціокультурної динаміки, підготовлена до діалогу в усіх сферах життя і праці.

        У даному контексті особливого значення набуває гуманітарна складова загальної середньої освіти, зокрема діяльність вчителя літератури, основним покликанням якого  є формування свідомого читача, який вміє аналізувати, співвідносити, порівнювати, добувати самостійно інформацію, буде підготовленим до самостійного спілкування з мистецтвом слова, творчо підходитиме  до будь-якого виду роботи і, нарешті, буде толерантним партнером на уроці.

      Згідно з чинним законодавством, яке регламентує діяльність загальноосвітніх навчальних закладів та власне координує роботу педагогів, стратегічними цілями освіти України є формування творчої особистості, забезпечення пріоритетності людини, ставлення  до її   фізичного і морального здоров’я, відтворення і трансляція культури і духовності в усій різноманітності вітчизняних і світових зразків. Відповідно до Державного стандарту базової і повної середньої освіти, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України (від 23 листопада 2011 № 1392), передбачено реформування освіти в Україні  з урахуванням   можливостей навчального середовища, сприятливого для задоволення фізичних, соціокультурних і пізнавальних потреб учнів.

      Сучасна реальність стрімко змінюється: суспільство інформатизується, Україна все більше інтегрується в світовий простір. Ці фактори ставлять перед освітою інші завдання, ніж 12 років тому. Держстандарти і навчальні програми мають відповідати вимогам часу, тобто в них мають бути закладені найновіші досягнення науки, технологій, педагогічної думки, новий освітній зміст. Адже в освіті головне - зміст  викладання. Можна ставити різні бали, поєднувати, роз’єднувати предмети, але якість освіти визначається новими стандартами. І на моє глибоке переконання  вони не повинні бути чимось застиглим, навпаки — це жива матерія, яка повинна реагувати на потреби часу та відповідати вимогам суспільства. Оскільки нагромаджуються нові знання, нові психологічні підходи, педагогічні методики, сутність змін вимагає впровадження компетентнісно спрямованої освіти. Реалізувати завдання, виголошені у стандартах, можна за умови, якщо навчально-виховний процес в школі буде «спрямовано на розвиток активності, самостійності, творчих можливостей кожного школяра, оскільки суспільство потребує особистостей, здатних свідомо діяти, приймати власні рішення, швидко адаптуватися до змін».

На вчителя літератури суспільством покладена важлива місія: сформувати особистість, яка здатна репрезентувати себе, адаптуватися до незвичних життєвих реалій, відстояти власну точку зору, бути активною, ініціативною, наполегливою в досягненні поставленої мети і водночас – співчутливою і милосердною. Цього можна досягти шляхом формування компетенцій творчого читача.

Провідною тезою нової концепції літературної освіти є формування творчого читача з розвиненим критичним мисленням, який володіє технологіями повільного вдумливого читання та аналізу/інтерпретації художнього твору. Інтегрований курс «Література» передбачає, що в школі,  передусім, необхідно «вирощувати» читача. Такого читача, який матиме бажання й змогу опановувати твори, написані в різні історичні періоди, читача, який буде спроможний видобувати з прочитаного духовні цінності, що слугуватимуть за опору його особистісному розвитку, читача, який прагне черпати з книжок духовний досвід людства і який – за допомогою тих самих книжок – намагатиметься розкривати й збагачувати свій власний духовний потенціал.

Постає  питання, як зробити так, щоб шкільний аналіз твору став процесом зацікавленого вмотивованого пошуку? Як домогтися того, щоб читацькі вміння учнів стали засобом  успішного вивчення ними художнього твору?

Думка про те, що уроки літератури вирізняються з-поміж усіх інших навчальних предметів загальноосвітньої школи, не потребує доказів. Саме література виконує головну роль у формуванні світогляду, характеру й особистісних якостей, естетичних смаків учнів. На думку ряду науковців (Л.Мірошніченко, О.Ісаєвої, Ю.Султанова) та вчителів-практиків, особливо цінним є те, що на уроці літератури не просто відбувається знайомство з новим художнім твором, а здійснюється поліфонічне спілкування: письменник – учитель – учень. Важливим завданням словесника залишається формування в кожній непересічній особистості школяра кваліфікованого читача.

У 2014 році видавнича група «Основа» проводила вебінар з даної теми.
Під час вебінарубуло висвітлено наступні питання: якого читача можна вважати кваліфікованим, які технології вирішують питання продуктивного формування кваліфікованого читача, яким має сучасний аналіз/інтерпретація художнього твору тощо.

Ось деякі міркування:«Кваліфікований читач», з точки зору сучасних дослідників, - це читач, який здатний до повноцінного сприйняття літературних творів у контексті духовної культури людства і підготовлений до самостійного спілкування з мистецтвом слова (О.Г. Кутузов, О.С. Романічева, О. К. Кисельов та ін);володіє естетичним смаком, тобто здатний витягувати естетичний зміст з художнього тексту, відчувати катарсис при зустрічі із справжнім мистецтвом і відторгати твори художньо недосконалі (Н.Л. Лейдерман); володіє типом правильної читацької діяльності, тобто з усвідомленим умінням, яке стає звичним, думати над книгою - до читання, в процесі читання і після того, коли книга прочитана, - звертаючись за допомогою до самої книги, щоб домогтися повноцінного прочитання (М.М. Світловська).

Андрієнко О.В. навела приклади деяких прийомів роботи зі словом та приклади аналізу поетичного тексту на урокахлітератури, при цьому мотивуючиучасниківдопродуктивногодіалогу, підтверджуючи тезу про те, що «Бути талановитим читачем – це значить чути і розуміти автора, міркувати».

Виходячи із вищесказаного, я поставила перед собою розв’язання конкретної методичної проблеми: формування компетенцій творчого читача шляхомвпровадження  інноваційних технологій на уроках літератури  з метою створення  комфортних умов навчання, за яких кожен учень відчує свою успішність, інтелектуальну спроможність, значущість.

   Актуальність методичної проблеми: потреба держави в громадянах із розвиненими ключовими компетентностями: загальноосвітньою, соціальною, громадянською, а відтак  необхідністьформування самоосвітньої компетенції, спрямованої на підтримку і розвиток інтелігентного учня-читача з метою його подальшої адаптації в соціумі;реалізація творчих здібностей особистості, здатної до пошуку, пізнавального інтересу, самостійності, толерантності.

  Актуальність досвіду та мета педагогічної діяльності заключається у наступному:

• формування самоосвітньої компетенції, спрямованої на підтримку і розвиток інтелігентного учня-читача з метою його подальшої адаптації в соціумі;  
• реалізація творчих здібностей особистості, здатної до пошуку, пізнавального інтересу, самостійності, толерантності
• забезпечення оптимізації соціально - особистісного росту школяра, формування готовності до  подолання труднощів навчання та життя, стійкості до стресів і   життєвих негараздів;
• підвищення мотивації навчання;
• інтенсифікація та оптимізація навчального процесу;
• підвищення ефективності уроку як основної одиниці навчально-виховноїдіяльності;
• активізація навчальної діяльності учнів на уроках літератури, підвищення інтересу до предмета та читацької активності;
• можливість розвитку навичок самостійної та спільної діяльності

    Кожного учня треба навчити творчо і критично мислити, обирати загальнолюдські життєві цінності й орієнтири, ефективно співпрацювати з іншими людьми, керуватися моральними нормами, проявляти толерантність, милосердя у повсякденному житті. Саме тому головним принципом шкільної освіти повинен бути принцип «Vitae, non scholaе discimus» («Для життя, не для школи ми вчимося»).  

    Література як навчальний предмет допомагає вирішувати ці завдання держави і суспільства, бо залучає учнів до найвищих досягнень національної та світової літератури і культури, національних і загальнолюдських духовних цінностей, формує комунікативну та літературну компетентність, розвиває творчі здібності учнів, виховує в них естетичні смаки, високу читацьку та загальну культуру, виробляє вміння самостійно ознайомлюватися зі зразками мистецтва слова, свідомо сприймати втілені в них естетичні й духовні цінності.

      Особливе значення в освітньо-виховному процесі сучасної школи має особистість учителя. Отже, вчитель повинен пам'ятати, що він не бог, а лише людина, старший товариш, який не повинен, хоча й може помилятися. Його функція на сучасному уроці - функція диригента. «Не вчи камінь котитися, сама природа навчила його. Прийми лише перешкоду, і він сам покотиться», - писав Григорій Сковорода.

     Саме тому вітчизняні методисти-науковці приділяють особливу увагу питанням сучасного уроку, де основною фігурою була б особистість учня. У специфіці літературної освіти учень – це вдумливий читач, людина з розвиненим критичним мисленням, яка здатна оцінювати себе і навколишній світ.

    Головною умовою ефективності компетентнісно спрямованої літературної освіти є використання таких методичних підходів, які передбачають позицію учня як активного співтворця уроку.

        Отже, уроки літератури мають створювати належні умови для мотивації читацької активності школярів, формування їхнього досвіду творчої діяльності та емоційно-ціннісного сприйняття світу.

Методологічною основою моєї роботи є праці Д.С.Наливайка, О.М.Ніколенко, О.Я.Савченко, Ю.І.Ковбасенка, Ш.А.Амонашвілі, Г.К.Селевко, Н.К.Тихомирова, дослідження яких засновані на розумінні людини як цілісної особистості, що взаємодіє зі своїм оточенням, на декларації віри в людину як вищу істоту, здатну сприймати і конструювати світ, приймати рішення і формувати життєві стратегії, змінюватися за наявності певних позитивних умов.    

   Інноваційність досвіду полягає  у зміні акценту у викладанні літератури, а саме: реалізуючи мету вивчення предмета, не надавати перевагу окремим освітнім технологіям, а оптимально поєднувати різноманітні види, методи і прийоми навчальної діяльності, формуючи компетентну, толерантну, здатну до самореалізації та творчості особистість учня-читача.

Можливість творчого наслідування досвіду

        Матеріали досвіду «Формування компетенцій творчого читача засобами інтерактивного навчання як складових літературної освіти» можуть використовуватися в масовій практиці за умов:

- знання вчителем основних ідей особистісно зорієнтованого навчання, методики застосування сучасних освітніх технологій, вікових та психологічних особливостей школярів;

-  наявності відповідної матеріально-технічної бази;

- певних професійних якостей педагога; його уявлення про  можливості впливу художніх творів на учнів;

- знання основних вимог до навчальних програм, нормативної бази викладання предмета;

-  співпраці вчителів літератури та мов (української, іноземної);

- наявність професійно – особистісних якостей вчителя: демократичність, відкритість,  рефлексивність;

-  вміння складати плани проведення уроку з використанням сучасних освітніх технологій, які б відповідали віковим психолого – фізіологічним особливостям учнів, сприяли  формуванню читацьких компетентностей школярів, розвитку їхніх пізнавальних інтересів татворчих здібностей, спонукали до самоосвітньої та саморегулюючої діяльності.

1. Основні форми і методи діяльності

      На даний час найефективнішим засобом досягнення поставленої мети я вважаю сучасні інноваційні технології навчання. Інноваційний підхід забезпечує позитивну мотивацію здобуття знань, активне функціонування інтелектуальних і вольових сфер, сприяє розвитку творчої особистості. Створення ситуації успіху, сприятливих умов для повноцінної діяльності кожної дитини - основна мета, що покладена в основу інноваційних технологій навчання. Багато з них варті уваги сучасного педагога, який прагне дати якісний рівень знань, зробити урок цікавим, досягти максимального взаєморозуміння і співпраці між вчителем і учнем.

      Проте часто у роботі вчителі-словесники надмірно захоплюються використанням якоїсь однієї педагогічної технології, не помічаючи її "мінусів", не враховуючи індивідуальні особливості своїх учнів, їх готовність до роботи за певною технологією або ж перевантажують урок надмірною кількістю прийомів, форм роботи, тим самим упускаючи головне. Експеримент не приносить бажаних результатів, і вчитель розчаровується у всіх нововведеннях, продовжує працювати за "старою системою". Сучасному педагогові необхідно вибрати те "зерно", що дасть змогу створити свою міні-методику. А у творчого вчителя і учні прагнутимуть до творчості.

1.1. Інтерактивні методи навчання

         Інтерактивне навчання – це спеціалізована форма організації пізнавальної діяльності, яка створює комфортні умови для навчання, за яких учень відчуває свою успішність, інтелектуальну спроможність.Використовуючи інтерактивні методи навчання, я створюю умови для постійної активної взаємодії всіх учасників навчально-виховного процесу, де учень і вчитель є рівноправними суб’єктами навчання.

        Продуктивними на уроках я вважаю такі завдання:

• інтерв’ю з автором книги або літературним героєм;
• підбір епітетів для характеристики  героїв літературного твору;
• підбір заголовків до розділів твору;
• підбір епіграфів;
• літературні диктанти;
• графічні диктанти ( + чи -);
• прийом «Так» чи «Ні»;
• формулювання ідеї твору у вигляді прислів’я;
• виправлення помилок «деформованого» тексту літературного твору;
• придумати іншу кінцівку твору,зберігаючи авторський стиль або написання фанфіків;
• анкета літературного героя, письменника;
• лист до героя, автора;
• складання кіносценарію за мотивами літературного твору;
• написання вітального слова на честь літературного героя.

 На уроках моїм  учням подпбається виконувати такі інтерактивні вправи:

• «мікрофон» - кожен учень висловлює свої думки і враження в уявний мікрофон;
• «мозковий штурм» - використовується для вироблення кількох рішень з конкретної проблеми. Мета – зібрати якомога більше ідей;
• «ти – мені, я – тобі» - учні в парі обмінюються запитаннями на задану тему;
• «літературний турнір» - учень викликає до себе іншого учня, називаючи по імені, ставить запитання за літературним твором;
• «асоціативний кущ» -  добір слів – асоціацій до основного поняття;
• «вільне письмо»(«письмо для себе», «есе») – протягом 5 хвилин записати власні думки без зупинки стосовно запропонованої теми;
• «злови помилку» -  знайти помилки, допущені у тексті;
•  «порушена послідовність» - перевірка знання учнями художнього тексту – розкласти фрагменти тексту в авторському варіанті;
• складання сенкану - висловлення особистого ставлення до поняття, постаті, образу;
• «створи тест» -  учні повинні самостійно створити систему тестів, які б охоплювали матеріал усієї теми. Наявність варіантів відповідей обов’язкова.

·         метод аналізу художнього твору(прийом «Піраміда твору»). Алгоритм.

Імя героя

Два слова, які його описують

Три слова, які описують місце події

Чотири слова, які описують проблему

Пять слів, які описують події, що сталися з героєм протягом всього сюжету

Шість слів, які описують події для допомоги переосмислення проблеми

Сім слів,  які допомогають розвязати проблему

Для активізації творчої роботи використовую різні типи нестандартних  уроків, а саме: урок-екскурсія, урок-подорож,  урок-диспут, урок-дослідження, урок-літературна гостина, урок-панорама, урок-усний журнал, урок-суд,  урок-казка, урок-свято, урок-поетичний турнір, урок-огляд знань, урок-дослідження, урок-розслідування.  Пропоную учням виступати в ролі учителя.

    Для прикладу пропоную розглянути УРОК-ДОСЛІДЖЕННЯ на тему: «Таємниця шекспірівських сонетів» конкретизується в питаннях, запропонованих для дослідження кільком групам учнів (кооперативна групова робота):

Таємниця І. Загадка «Чому збірка сонетів з’явилася у світ без згоди автора невдовзі перед його смертю?»

Таємниця 2. Хто приховується у сонетах під образом юного друга? Чи не означає це, що Шекспір цінує дружбу вище кохання?

Таємниця3. Хто ж вона «смаглява леді», котру Шекспір увічнив у своїх сонетах?

Таємниця 4. Хто він ліричний герой сонетів Шекспіра?

Створенню атмосфери пошуку сприятиме також епіграф до уроку: «Ключ, яким Шекспір відкрив своє серце» (Водсворт). Він спрямовує учнів до осягнення ідейної суті та багатства сонетів та особистості поета. 

1.2.  Методика розвитку критичного мислення

  Ефективною методикою формування ключових компетентностей учнів на уроках літератури є  методика розвитку критичного мислення.

           Критичне мислення – це:

·         уміння урівноважувати у своїй свідомості різні точки зору;

·         поєднання активного й інтерактивного процесів;

·         перевірка окремих ідей на можливість їх використання;

·         переосмислення та переоцінка понять та інформації;

Структура уроку за методикою розвитку критичного мислення складається з трьох фаз:

1.     Евокація (фаза актуалізації, виклику).Учні встановлюють рівень власних досягнень з теми, що є визначальним.  Основні форми роботи – «мозкова атака», робота в парах, робота в групах.

2.     Осмислення (фаза вивчення нового матеріалу). Учні вступають у контакт з новою інформацією, ідеями, працюючи з текстом, історичними документами. У процесі роботи використовується прийом «поміч», де учні ставлять відповідну позначку: «!» - відома інформація, «+» - нова інформація, «?» - здивувала, зацікавила, « - » - суперечить тому, що знаю.

3.     Рефлексія (фаза розмірковування). Учні індивідуально або разом складають список нових для себе відомостей, розповідають одне одному, записують вивчене; складають схеми, таблиці і пояснюють новий матеріал класу.

       Отже, методика розвитку критичного мислення дозволяє максимально підвищити ефективність навчально-виховного процесу, надає можливість створити такі умови, за яких усі учні залучаються до активної, творчої  навчальної діяльності, процесу самонавчання, самореалізації, вчаться спілкуватись, співпрацювати, критично мислити, відстоювати свою позицію. Застосовуючи принципи критичного мислення, під час уроку я використовую різноманітні технології: інтерактивні вправи, ІКТ, проектну діяльність.

1.3.         Інформаційні комп’ютерні технології

        Новітні інформаційні технології є невід’ємною частиною професійної конкурентоспроможності учнів. Це сукупність методів і технічних засобів пошуку, обробки, збереження та передачі інформації за допомогою комп’ютерних комунікацій.

            За допомогою комп’ютера на уроках проводжу тестування учнів.  Усі завдання висвітлюються на великому екрані. Зручною і цікавою для учнів є перевірка правильності відповідей: замість завдання на екрані з’являються  правильні варіанти відповідей. Часто для перевірки знань школярів використовую програми типу «МуTestX».  За допомогою комп’ютера учням пропонується створити мультимедійні презентації, відеоролики, здійснити музичне оформлення презентацій.      Практикується використання учнями Інтернет-ресурсів при підготовці  дослідницьких робіт, рефератів.       Робота на комп’ютері  стимулює успішне виконання дослідницьких пошуків,  формує певний тип мислення, дає змогу учням  творчо працювати. Під час занять намагаюсь донести до свідомості учнів, що у сучасному світі завдяки Інтернету нівелюється різниця між жителями великих мегаполісів і віддалених хутірців: доступ до інформації можуть мати усі, головне – бажання.

    Отже, застосування в навчальному процесі  інформаційних технологій сприяє підвищенню ефективності навчальних занять, об’єктивності контролю знань учнів, прискорює накопичення активного словникового запасу. Але комп’ютерна інформація не повинна замінювати підручник, книги та інші джерела знань.

 1.4. Метод проектів.

      Одним із найпріорітетніших для вчителів літератури   вважаю  інноваційний метод проектів, використовуючи який, учитель поєднує декілька сучасних підходів до навчання: особистісно зорієнтований та комунікативно-діяльнісний.    Оскільки метод проектів належить до технології особистісно зорієнтованого навчання, його мета спрямована на розвиток  у школярів таких рис:

• особистісних і соціально значущих якостей ( ініціативність, наполегливість, толерантність, здатність працювати в команді, здоровий дух суперництва);
• дослідницького, пізнавального інтересу;
• уміння самостійно знаходити інформацію;
• здатність орієнтуватися в цій інформації;
• уміння аналізувати, узагальнювати, представляти інформацію у вигляді оформленого результату діяльності;
• уміння самостійно й критично мислити й висловлювати власну думку, орієнтуватись у різноманітних ситуаціях.

           Готуючись до уроку за методом проектів, я пропоную учням наступні типи навчальних проектів:

Дослідницький -  дослідження художнього твору. Він дає змогу активізувати й розвивати розумові та мовленнєві здібності учнів, їхнє мислення, пам'ять, привчає до уважності, спостережливості, відповідальності.

          Працюючи над таким проектом, учні вчаться аналізувати текст, насолоджуватися, милуватися твором;  сперечатися, доводити, ділитися враженням;  цитувати текст на підтвердження сказаного; робити висновки, узагальнення, обов’язково  висловлюючи своє ставлення до героїв, до проблем, порушених у творі, до подій, до вчинків; розглядати твір із позицій загальнолюдського, вічного, намагаються збагнути цінність його для сучасників;  аналізуючи вчинок героя, пояснити, чому саме так він вчинив. Дослідницький проект  вчить учнів чітко, грамотно й логічно висловлюватись. Наприклад, дев’ятикласники під час вивчення творчості М.Лермонтова працювали над колективним проектом «Особливості хронотопу у романі «Герой нашого часу», учні 10 класу досліджували ознаки детективного роману за  «Злочином і карою» Ф.Достоєвського.

Інформаційний -  зорієнтований на збирання інформації. Це проект інтегрованого характеру.  Учні отримують проблемні завдання залежно від пізнавальних інтересів і творчих здібностей. Вони збирають цікаві факти із життя письменника, які допомагають краще зрозуміти його як особистість, знаходять відомості про різні варіанти твору, складають географічні маршрути перебування письменника на Україні, складають карти подорожей літературних героїв тощо. Так, вивчаючи «Різдвяну пісню у прозі», учні 6 класу підготували груповий проект «Маршрут подорожі Ебенезера Скруджа у Різдвяну ніч» та карту подорожі «Пілігрима», п’ятикласники під час вивчення теми «Літературна казка» працювали над історіями створення казок («Непохитний олов’яний солдатик» Г.-К. Андерсена, «Казка про рибалку та рибку», «Казка про мертву царівну і сімох богатирів» О.Пушкіна, «Хлопчик – Зірка» О.Вайльда).

Ігровий або пригодницький -  зорієнтований на опрацювання учасниками проекту ролей, зумовлених змістом проекту. Так, на уроці учні виступають у ролі письменника, який розповідає про своє життя та відповідає на запитання учнів; у ролі прототипу літературного героя;  у ролі самого героя твору. Наприклад, індивідуальний ігровий проект, над яким працювали учні 7 класу, вивчаючи творчість А.Конан Дойля, передбачав написання власного детективу, у якому роль Шерлока Холмса  відводиться їм самим. Учні створювали детектив, моделюючи ситуацію пригоди або злочину, обов’язковими елементами були наявність підозрюваного, винного, жертви, свідків, помічника детектива.

Творчий -  передбачає створення та презентацію матеріалу, який розкриває певну тему.  На уроках учні пропонують презентації життєвого та творчого шляху письменника, журнали мандрівок з улюбленим героєм, збірки різної тематики, фотопроекти, відеоролики, сценарії літературно-музичних композицій. Роботу з даним типом проектів я найчастіше використовую під час занять у комп’ютерному класі. Учні за допомогою Інтернету навчилися швидко добирати і систематизувати інформацію з конкретного питання, створювати презентації, колажі тощо.

Практично орієнтований – спрямований на вироблення конкретної програми дій.    Учні складають словники власних назв,  чинів та звань літературних героїв, заповіти нащадкам тощо. Даний проект потребує складання сценарію всієї діяльності його учасників із визначенням функцій кожного з них.

      Оскільки навчальний проект – це організаційна форма роботи, яка спрямована на опанування навчального матеріалу і складає частину предмета, важливим є чітке планування етапів роботи і виконавців, а саме: вибір теми або проблеми; планування проекту; процес дослідження; результати, висновки; презентація результатів роботи; оцінка результатів і процесу.

Тобто проект – це «П’ять П»: Проблема – Проектування – Пошук інформації- Продукт – Презентація.     Метод проектів активізує всі аспекти особистості учня: його інтелектуальну й емоційну сфери, його індивідуальні особливості, впливає на розвиток цілеспрямованості, комунікабельності, креативності, усвідомлення моральних цінностей  Проектна діяльність спонукає самого педагога до самовдосконалення й саморозвитку, підвищує його фаховий рівень, сприяє тому, щоб зробити процес навчання цікавим і продуктивним, щоб залучити до роботи кожного учня, тим самим розвиваючи інтелектуальні й творчі здібності.  

     1.5.Індивідуальна та дослідницька робота допомагає виявити умови компетентного ставлення до самоосвіти та саморозвитку; створити стійкі моральні та духовні цінності дітей засобами літератури; усунути перешкоди, що заважають успішному самостійному просуванню дитини в навчанні, залучати учнів до участі в літературних конкурсах.

      Дослідницька робота на уроці і в позаурочний час відкриває безліч можливостей для досягнення вищезазначених цілей. Це запорука формування особистості з власним поглядом на світ, на життя, що дає можливість в майбутньому впевнено почуватися в суспільстві, бути щасливою людиною, яка не боїться труднощів, складних життєвих ситуацій, з яких завжди зможе знайти вихід. У 2013 р учениця 11 класу, досліджуючи питання лейтмотивів малої батьківщини у творчості єврейських письменників, вихідців із с.Купіль, відшукала і відновила зв’язки з емігрантами з Купеля, нащадками письменників, які зараз проживають у Сполучених Штатах. Вдячні земляки надіслали для шкільного музею безцінні матеріали,  ми підтримуємо зв’язки і на сьогоднішній час.

Висновки

Завдання, які стоять сьогодні перед школою, неможливо вирішити без оновлення методів навчання, без використання нових, продуктивних навчальних технологій. Вони як ніколи актуальні, бо спрямовані на підготовку таких громадян, які зможуть брати участь на високому інтелектуальному рівні у розв’язанні проблем, що постають перед нашим суспільством. Тож, враховуючи специфіку предмета, вимоги нових Державних стандартів та особливості сучасного подекуди заінформатизованого  суспільства, під поняттям «компетентний читач» розуміємо читацьку кваліфікацію учнів із середніми здібностями, яка, проте, забезпечує повне засвоєння шкільного курсу літератури.  Запорука успіху формування компетентного читача полягає в здатності вчителя добирати оптимальні форми і методи роботи на уроці та знаходити змістові моменти, які співзвучні з життєвим досвідом учнів і сприяють подальшому його збагаченню. Тому словесникові дуже важливо враховувати життєві інтереси учнів.

    Однак, головне те, що компетентний читач повинен мати сталий інтерес до літератури, який переростає в органічну потребу в читанні, тобто учень не тільки захоплюється художнім твором, а й розуміє його естетичну цінність.

   Підсумовуючи викладене, приходжу до думки, що на формування читацьких компетентностей учнів, на розвиток їх  духовності, а також досягнення  певних успіхів, має позитивний вплив виважене, оптимально доцільне поєднання освітніх технологій, зокрема, інтенсивне використання саме сучасних їх варіацій.

ЛІТЕРАТУРА 

1.     Бабенко В. М. Порівняльний аналіз оригіналу й перекладу під час вивчення зарубіжної літератури // Всесвітня література в середніх навчальних закладах України. — 2005. — № 6. — С. 39-42.

2.     Борев Ю. Эстетика. Теория литературы: Энциклопедический словарь терминов. — М., 2003. — С. 201..

3.     Волощук Є. В. Проблеми вивчення зарубіжної літератури XX століття в школі // Всесвітня література в середніх навчальних закладах України. — 2006. — № 11. — С. 39-41.

4.      Волощук Є. В. Час збирати каміння (Про оновлення концепції та шляхи подальшого розвитку предмета «Зарубіжна література») //Всесвітня література в середніх навчальних закладах України. — 2006. №2. — С. 12-17.

5.     Державний стандарт базової і повної загальної середньої освіти, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 р. № 1392

6.     Жирмунский В. М. Сравнительное литературоведение. Восток и Запад. — Л., 1979.

7.     Ильин И. П. Современные концепции компаративистики и сравнительного изучения литератур. — М., 1987. — 50 с.

8.      Ильин И. П. Стилистика интертекстуальности: Теоретические аспекты // Проблемы современной стилистики. — М., 1989. — С. 186-207.

9.      Ісаєва О. О. Соціологічний аспект проблеми читання творів зарубіжної літератури школярами // Всесвітня література в середніх навчальних закладах України. — 2005. — № 6. — С. 25-29.

10.                        Концепція літературної освіти , затверджена  Наказом  МОН України № 58 від 26.01.2011 р.

11.                        Літературознавчий словник-довідник. — К., 1997. — С. 369-370.

12.                        Мірошниченко Л. Ф. Методика викладання світової літератури в середніх навчальних закладах. — К., 2000. — 240 с.

13.                        Мірошниченко Л. Ф. Актуальні проблеми методики викладання світової літератури // Всесвітня література в середніх навчальних закладах України. — 2005. — № 6. — С. 5-9.

14.                        Наливайко Д. Наука, яка дедалі більше визначатиме методику викладання літератури // Всесвітня література в середніх навчальних закладах України. — 1997. — № 3. — С. 42.

15.                        Наливайко Д.С. Спільність і своєрідність. Українська література в європейському контексті. — К., 1988.

16.                        Наливайко Д.С. Очима Заходу. Рецепція України в Західній Європі ХІ-ХУІІІ ст. — К., 1998.

17.                        Ніколенко О. М., Куцевол О. М. Культурологічний аналіз // Всесвітня література в середніх навчальних закладах України. — 2004. — № 6. — С. 33-35.

18.                        Ніколенко О. М. Розвивати уміння порівнювати оригінал, переклад і різні переклади одного першоджерела // Всесвітня література в середніх навчальних закладах України. — 2004. — № 10. — С. 46-49.

19.                        Клименко Ж. В. Розкриття значення перекладної літератури як важливого чинника формування української нації // Всесвітня література в середніх навчальних закладах України. — 2006. — № 6. — С. 36-39.

20.                        Клименко Ж. В. Специфіка викладання зарубіжної літератури в середній школі // Всесвітня література в середніх навчальних закладах України. — 2006. — № 11. — С. 43-45.

21.                        Ковбасенко Ю. І. Про місце і роль предмета «Зарубіжна література» в системі літературної освіти української школи та про шляхи підвищення ефективності його викладання // Всесвітня література в середніх навчальних закладах України. — 2006. — № 11. — С. 7-10.

22.                       Куцевол О. М. Методика уроку компаративного аналізу // Всесвітня література в середніх навчальних закладах України. — 2004. — № 10.— С. 2-4.

23.                        Куцевол О. М. Методична творчість учителя літератури — потреба сучасної школи // Всесвітня література в середніх навчальних закладах України. — 2005. — № 6. — С. 9-14.